— Куме, бачу, книг у вас — ціла стіна!
Певно, ввечері з кумою читаєте щодня?
Кум всміхнувся:
— Та де там, чоловіче.
Читаю я, а не жона.
— А кума невже не читає?
— А кума — вчителька молодших класів.
— То вона ж, мабуть, усі книжки вже давно перечитала!
— Та ні…
— Як це ні?
— За все життя, думаю, одну й прочитала.
— Яку ж?
— "Кобзар" Тараса Шевченка.
— Та ви що і Камасутру читаєте щодня?!
— Авжеж.
Там грамота така,
що й комар носа не підточить.
Сусід не йме віри:
— Як це — одну книжку?
Кум плечима знизав:
— Бо після Кобзаря як її учням після Букваря у неї відпало бажання ще щось читати.
Вона тепер усі книжки…
лишень перевіряє.
І, знаєте, що найдивніше?
— У кожній знаходить
по двадцять п'ять помилок…
— Знав та ніколи б і не подумав, що моя кума аж настільки Грамотна! По Шевченку все, усе по Шевченку, все життя по Шевченку.
***Привітання - ціла наука***
Ранок.
Півник кукуріка.
Встає Микола Ілліч та й плентається як на роботу у курник.
А там кури, як завжди:
— Ку-ка-рі-ку!
А він сипле їм пшеничку та й каже:
— Не Ку-ка-рі-ку! А Добрий день, Микола Ілліч!
- Він, що зглузду зїжав на старості літ?
- Та ні, він учителем початкових класів усе своє життя пропрацював.
