Нарешті дощ! Неспішним кроком
Він тротуаром прошумів,
За комір хлюпнув ненароком
І в небі гучно прогримів.
Горнувся радісно до вікон,
У кожну шибу заглядав,
Десь підписався тільки ніком,
А десь калюжі залишав...
Нарешті дощ! Досвітнім містом,
Немов господар, він пройшов,
Зробив його святково-чистим
І в синю далеч відійшов.
Чудовий вірш 
