Рясніли вогкістю боввани
Не начебто – наперебій,
Крізь вир подій у дні тікали
За край, у степ, у деревій,
Де змій стежки з високим вмістом
Зіниць холодних… В той же час,
Щоб згуб уникнути навмисних,
У сіні всохнуть прозапас,..
Де, мов завиграшки і зручно,
В оточенні святих щедрот
Ховає вічність меч дворучний,
Рятуючись від них осот,
Щоб він і гострий і пікантний-
Рожевий,як іспанський стид,
Ніс пелюстки свої галантно,
Немов Європи ентоцид*...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=FGotLuDrVDs
