Я вбиваю тебе
У контактах та пам'яті.
Чорним снігом мете
Там любов наша ранета.
Чорний сніг - її кров,
Що іде рясно-рясно так.
Вибачай нас, любов,
Але більше - ніяк, ніяк...
Вибачай нас за все,
Що могло б - та не сталося.
Вітер попел несе
Мрій, де ми так кохалися.
Вітер плаче дощем
Та відспівує мертвих НАС.
Час невпинно тече,
Але серце болить всяк час.
Час невпинно біжить.
А от я, наче стовп, стою
На кладбищі душі,
Де любов поховав свою.
На кладбищі, де ти,
Ще для мене - жива, жива.
Де я пам'ять не вбив,
Бо без неї й мене нема.
6 серпня, 2026
