|
Стогне Душа, в ній панує безвихідь,
Падають сльози в хустинку з батисту.
Тіло не може завадити лиху,
Там в порожнечі лиш крики зі свистом.
Злість невблаганна будує кордони,
Лізе нахабство все вище та вище.
Тремор хвилює й тихесенький стогін,
Десь порятунок – є схованка ніша.
На самоті – там життя є без болю,
Є життєдайний струмок у розмаї.
Цвітінь - бальзам, він відновлює волю,
Подумки тіло душі вилітає,
Їй не зашкодить ні заздрість, ні злоба,
Пульс мелодійний руйнує завади.
Крила ростуть поступово в утробі
І по спіралі підйом у відраді.
Стогін стихає у зорянім небі,
Сила душі там знаходить уміння,
Щоби реальність була на потребу -
Викреслить тих, хто завада прозрінню...
05.08.2026
на картинці - Душа Українки
Історія створення вірша:
Стонет Душа, в ней живёт безысходность,
Слёзы роняет в платок из батиста.
Сильное тело её непригодно
Там в пустоте только вопли со свистом.
Злоба сверлящая ставит преграды
По «восходящей» – всё выше и выше.
Дрожь постоянная вовсе не в радость...
Где - то спасение - скромная ниша.
В уединении – там, так спокойно,
Есть животворный ручей – он питает
Сладким бальзамом, дарующим волю –
Мысленной форме и тело взлетает,
И пролетает над завистью, злобой,
Пульс разрушает стальные преграды.
Крылья растут постепенно в утробе
И по спирали подъём, и в отраде
Стон затихает и в звёздном пространстве,
Сильное тело несёт продолженье,
Чтобы в реальность родить постоянство -
Вычеркнуть тех, кто мешает прозренью...
27.12.2013
Свідоцтво про публікацію: 0051920120260805
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
ID:
1066847
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.08.2026 19:38:56
© дата внесення змiн: 05.08.2026 19:38:56
автор: Тетяна Іванова - Юртина
Вкажіть причину вашої скарги
|
