Все, здавалося б, добре у нас,
Та зсередини шось так жере!
І вогонь, що палав, вже погас,
А де попіл - любов не живе.
І тому розлучаємось ми
Без штормів непотрібних та драм.
Пригорну тебе лише на мить -
Й відпущу, залишаючись сам.
Залишаючись сам серед стін,
Що твої пам'ятають пісні.
В дзеркалах лише мить - твоя тінь,
Але тане, як сніг навесні.
Йдеш від мене ти літнім дощем,
Що зненацька танцює вночі.
Наготу ледь прикривши плащем,
Щось тихенько мурликаючи.
5 серпня, 2026
