В твоїх снах буду гостем... туди, завітаю тихенько,
Не щодня, лиш тоді як мене позовеш серед ночі,
Під покровом не марень, а волі, я буду близенько,
Обійму я тебе й поцілую в заплакані очі...
Я тебе огорну розпростертими в вирій крилами,
Боронитиму завше від бід і тривог, що чатують.
Ти пробач, що в житті я не знаю, що буде із нами,
І чи втілю я мрію твою... Щиро каюсь, сумую.
Та я знову прийду... заколишу, як матір дитятко,
І забудешся ти в тихім й ніжнім моїм шепотінні.
Хай зростає у снах те посіяне нами зернятко,
Що було наяву... залишилось тепер у видінні...
5.08.2026
