Якби на небі давали крила,
Він неодмінно схопив би пару
І став нарешті таким щасливим,
І полетів би, де так чекали.
Де сад і вишня, сливи стигнуть,
І річка в вербах, й мами хата.
Все жити, жити, та не встигли
Про що мовчали розказати.
Він прилетів би собі додому,
Як так хотілося в окопах,
Та є лиш крила — знову, знову...
Життя пішло, пішла свобода.
Лишилось птахом прилітати,
Не втерти сльози, тільки погляд,
І тим крилом як обійняти...
Шкода, та пташці треба воля.
Якби на небі повтішали...
І мати б сили попрощатись...
Та на землі все ще чекають,
Не можуть втрату цю прийняти.
26.07.26
