Якби з моєї душі писали книгу...
Розрізали б її на рядки і цитати,
Не зустріли б там ні гонору, ані пихи,
Ні заздри, докору, ні Ват Хоради.
По сторінці собі б розписана —
Наче прима, призма, принада...
Тільки горя занадто випито,
Та обгортка напрочуд гарна.
Ця душа собі стежку вмощену
Не витоптує полем маковим...
То шляхами по болю вирощені...
То надією поміж втратами.
То спокутою за чужі гріхи,
Десь й свої все в нотатки креслені,
Але завжди душа летить туди —
Рятувати тих, хто втрачає сенс.
Якби душу мою прочитати...
Стільки ж сліз було б, скільки й сміху.
Не писати, не вірити... на цитати
Розтягнути кожну мою потіху.
