Теребить ніч цирконові початки,
Мільярди зерен розкидає в сутінь
Небесний віз кладе коліс печатки
На часу шлейф галактик, міри й суті.
Срібастий круглолиций котить повню
Крайнеба тишить свист її щокатий
Доби ще має клапоть, щоб безодню
Провідати. А далі йде цибатий —
На стрілках часомір небесних прерій
За миттю мить шліфує бездоганно
І паросток засвічених артерій
Відкриє дню перлиновий світанок...
Марія Дребіт (Голодрига)
02.08.2026 Португалія
малюнок авторки із використанням ші
