…Щоденно буденність нести на плечах
Та бачити гарне в звичайних речах
Не впасти у відчай коли проти тебе
Здається весь світ, але очі до неба
І бачиш веселку крізь сонце і дощ
І слухаєш музику вулиць і площ…
Машини, пташки, гул трамваю…сирена
І б’є тобі в скроню, що ти не безсмертна
І всі ці дерева, троянди, фонтан…
Зусиллям «байдужих» до нас росіян
І, звісно, «активних» задіяний труд
У мить перетворять все в мотлох і бруд
І гомін пташок, сплячий кіт на балконі
Все те що тобі таке рідне, знайоме:
Кав’ярня на розі, садок під будинком…
Не буде розчавлено вашим ботинком
Принаймні допоки є ми, українці!
Хто лізе без дозволу - місце на гілці!!!
Триває життя! Хай там що квітнуть квіти
Допоки в моменті ми вмієм радіти
Біль, сльози на потім… немає часу
А поки очами вбирай всю красу…
І дій. І люби. І на повну живи.
Війна ця надовго та не назавжди!
Вірш дуже сподобався. 
