Намальована дощем ти на вікні.
Вітром зліплена з туману й сновидінь.
Бачу тебе тільки я. Лише мені
Місяць потайки покаже твою тінь.
Я не знаю кольору твоїх очей,
Яку зачіску ти носиш. Як ти спиш.
Поцілунок - прохолодний, чи пече.
Як говориш ти, а також - як мовчиш.
І не знаю я - як рухаєшся ти.
І чи є вже в тебе хтось - не знаю я.
Як ти пахнеш. Та які в тебе смаки.
І шукати тебе - де, коли та як.
Але ж дощ не просто так, не просто так
Знов і знов тебе малює на вікні.
Сновидіння та туман вітер спліта.
Місяць тінь твою показує мені.
І шукаю незнайомую тебе,
Хоч знайомі ми, неначе, сотні літ.
Точно знаю - серце вірно приведе
Корабель мій до бажаної землі.
2 серпня, 2026
