UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Пусть мысль восходит к Истине святой - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Капелька, 27.07.2026 - 15:38
Перший варіант за 18.07.2026 мені сподобався  і є для мене більш зрозумілимі це лише із-за зміни у цьому вірші одного останнього рядочка. Перший вірш - ШЕДЕВРАЛЬНИЙ! Дякую, oreol!   
дякую, проте що є й інші версії реальності ми рідко задумуємось навіть, тому ось так мені захотілось зробити нове видання твору,
у нас же ніхто не запитує чого б ми хотіли, яке б майбутнє нас влаштувало,ми як діти - захотіли батьки й христили, а яке вони мали право наприклад на це? Захотіли царі й знищують, дякую за високу оцінку поперднього варіанту та я стараюсь завжди заставити читачів задуматись і лише жахливі речі отрезвляють розум і іноді саме вони і є тим що коїться і що чекає на нас. От дивлюсь на сусіда, сходив на кладовище а там... Памятники, один величніший іншого от і йому захотілось собі памятник ще при житті поставити, бо діти ж неувіковічнять, займається людина при роботі, 10 років заробляла і занесе і це йому радість, тому й крайні рядочки іноді новими барвами спливають, хто знає може що з літ то з розуму, а може так як і всі та треба, чистенько буде на могилках граніт возвеличує. Та спокою не дає мені - усе життя паше людина ради культу смерті і от когось заділо, що він Шарлатан, а в Булгакова наче не так чи той що вирішує за нас скільки ще мілліонів має померти - не Шарлатан? Тут же божками себе возвеличили бандити і вічно як боги мають по 150 років і більше возсідати над холопами та холуями, а всі їм будуть хвалебні оди та пісні величні про їх видумані подвиги возносити і в книгах же напишуть і будуть нащадки возносити хвалу царю чи богу, а по суті - Шарлатану, а всі царі до нього і боги - не боги навіть, як же можна їх порівнювати навіть. Якось так. Так же було , так є і так буде, бо по іншому ніколи не було, а людство - деградує, деградація ж повна, а це показує - що віра не на тих китах стоїть, під ногами земля хитається, а ми як черепахи, слава Богу, що хоч панцир є. По старій вірі - костри до неба, душа возвеличувалась, сучасність або як тряпку спалили, або зарили й замурували, щоб ще й далі Гаавах качати й після смерті, прийдуть знайомі чи рідні і дивись енергія, заправка. То про це не слід задумуватись навіть? Піп, кадило і все.
Это как с "Буревестником" Горького в предыдущем стихотворении,
день видно такой, вот и такие изменения, иногда может показаться, что это сарказм, а иногда - безысходность, всё - предопределено и мы не буревестники и не орлы даже, как мы пели в юности - "Орлята учатся летать", Летаем? Не очевидно, что грядёт? На медленном огне и дальше быть инградиентом в этом блюде? Новым верам максимум 2000 лет, а до этого была другая вера и верили сотни тысяч лет наши предки. А вот такие как самозванец Петр первый огнём и мечом утвердили то во что все верят и по сей день. Не Шарлатан? Великий он? Тут велики в наше время лишь те, кто приносит доход. Кто у руля, у кормушки тот лишь, что то решает, но у него ни совести, ни души нет. Бес шарлатан скупил тут всё подешовке и никто не убедит меня в обратном, все давно - продано. И самообман присутствует в каждом писателе на этом сайте, во мне в том числе. И ум ищет веру, Бога, а душа - она свободна, ей ум - не указ, она - костер, вечный двигатель, а вот ум её держит, управляет, это как современная любовь, это же тоже фальшивка, не любят люди, тем более людей, любят себя, своё, а это эгоизм, Эго аж прёт из каждого, сколько самовлюблённых нарцисов развелось, вершителей чужих судеб и никто не задумывается, что будет с теми кого они ранили, всем нас Рать. Были люди, а превратились в РАТЬ. |
|
|
||||||||||||||||||||||
