Мої артерії виходять з берегів,
Венозні русла переповнені печалем.
Я довго слухав і терпів,
Як безупинно всі кричали.
Кричали прямо в голові -
Нейрони вже не здатні передати відчай.
Лише мені відома хронологія подій -
Я - прокурор, я - адвокат, я - слідчий.
Я звинувачував себе у вадах долі,
Щораз чіпляв на себе різні ярилики.
А спроби опору - занадто кволі,
Мене сточили гострі язики.
Я захищав себе в собі перед людьми,
Та цим завдав собі лиш шкоди -
Я заблукав у лабіринтах соціальної пітьми,
Згубивши нитку Аріадни ще на вході.
Таємниці слідства завели в тупик,
Безсилі Шерлоки і Скотленд-Ярди.
Весь калейдоскоп думок безслідно зник,
А їх було - мільйони чи мільярди...
