Ти не можеш мені простити,
Це сталося випадково повір.
Я міг це, звичайно, скрити,
Що було з нею підніжка гір.
Прикро, що ти все бачила,
Як сталось, що ти була там.
Мені твоєї любові стачило,
Прикро нарізно бути нам.
Ти все відмітаєш з порога,
Не хочеш каяттів у гріхах.
Згоден, тобі наставив роги,
Лиши, прошу, надію крихку.
Але мені тебе бракуватиме,
Що було в нас важко забути.
До кінця за всім бануватиму,
З тебою було завжди круто.
9 лютого 2025 р.
