Ти, мабуть, з іншого виміру!
Така чарівна, замріяна.
З очами кольору радощів,
Де зорепад без кінця дощить.
Цілуєш, наче, в останнє ти.
Танцюєш, мов листопад летить.
Смієшся, як весняна крапель.
І пахнеш квітами всіх земель.
Мені ти, мабуть, наснилася.
Намріялась, накортілася.
Бо для життя для звичайного
В тобі занадто цього всього -
Того, що більш, ніж весь світ.
26 липня, 2026
