Двер зачинилась.
А за нею й небо -
На тяжкі хмари.
Дощ пішов без меж.
Любов скінчилась.
Мабуть, так і треба:.
Буденність, свари,
Все - одне і теж.
Любов скінчилась...
Як вода у крані,
Коли насоси
Не качають вже.
Ти зупинилась...
Посмішка остання,
Така - крізь сльози
Та через плече.
Ти зупинилась.
На секунду тільки.
Слова якісь
Змив дощ, як і сліди.
Ще довго снилась -
Ти та наші дітки,
Що не збулись,
Як - разом - я і ти.
22 липня, 2026
