МНОЖАТЬСЯ СВІТЛИНИ
Ніч роздерли вибухи шалені,
Місто знов здригнулось від біди,
Полум'я здіймалось, мов скажене,
Дим сховав і вулиці, й сліди.
Де учора сміх лунав дитячий -
Чорна вирва дихає тепер.
Поруч школи біль стоїть гарячий...
То чи світ до відчаю завмер?
Знов будинки в полум'я в обіймах,
Крик лунав крізь камінь і вогонь.
Чи над нами світ сумління здійме
Й запульсує хоч одна зі скронь?
Смерть ішла без милості і тіні,
Голос танув серед диму й скла,
В чорних рамках множаться світлини,
Свічі згасли, більше не пала.
Люди жити прагнуть до нестями,
Та летить залізо знов згори.
Нас годують тільки співчуттями,
Споглядає світ за всім з нори.
Небо стало кольору заграви,
Ніч палала полум'ям до дна.
Чом мовчать бо світові держави?
А мовчання важче, ніж війна.
Ранок знов прийшов крізь попелища,
Не приніс ні тиші, ні тепла.
Лиш руїни стали ще страшніші,
Бо й ця ніч людські життя взяла.
14.07.2026 р.
Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
ID:
1066005
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 21.07.2026 01:09:36
© дата внесення змiн: 21.07.2026 01:09:36
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
