Зрадлива природа- монгольский клеврет -
Розпачливе мекання вітрянних арій -
Іде пастораль повсякчас, як брюнет
До краю. Стежками. Мелькають сандалі.
І блиск їх хлисткий, як природний відбір
Як спів, ніби чанзи* мінор повивальний,
У дощик рясний повз розчулений двір,
Сайгаком* із шкіри у повсть малагаю*
Вернулось!- забулось , як кінь чи чаклун,
Чи волхви із глини у день бірюзовий,
Як миле зрадливе, як теплий вергун,
Як легінь із казки палкий, чорнобровий…
скульптура
Даши Намдакова
Воїн з коп'єм
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=D0BomvkEmIc&list=RDGMEMWO-g6DgCWEqKlDtKbJA1Gw&index=14
