То є така трава. - Осот, в пустинях він зростає.
І там, у тих пісках притулок гарний має.
Хоча домінувати в тім краю не сміє,
Навколо всі колючі, він їх здолать не вміє.
Але бува, що сім'я вітром рознесеться,
То й прилетить ота біда, куди прийдеться.
І в землю чорну упаде, чи на город, чи у поля,
Коріння пустить й розповзеться наче тля.
І стане там гнобить городину і злаки,
Кусати й нищить все, немов скаженії собаки.
І тільки но рослинка до сонця підійметься,
Осот колючий на неї "відірветься".
Він враз рослину ту задушить,
Навколо неї землю всю засушить.
Та й буде далі розквітати,
Й поля колючкою займати.
То ж Люди, ви не бійтесь, не лініться,
Чи сапкою, чи гербіцидом із бур'яном тим боріться.
Бо все що є в полях, бур'ян цей знище,
Вважає він, що він усіх на світі вище.
Небайдужий.
Липень 2026 року.
ID:
1065924
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Містико-езотерична лірика
дата надходження: 19.07.2026 13:14:05
© дата внесення змiн: 19.07.2026 14:26:03
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
