|
Опустила віття, зажурилась,
Сум, туга турбує кожен день.
Без коханого життя - немиле,
Плаче серце, а життя іде -
В нім звучать благання, сум ревучий,
В небо відлітає погляд вмить.
Охи, ахи у душі пекучі –
Слізоньки гірки і - це щемить…
Вигуки та пісня вже безсилі,
Трепет в тілі – зойки у душі.
Падають всі сльози в Буга* хвилі,
Віття стогнуть бо життя спішить.
Де взаємність й щире розуміння?
Між гілок сховалася мара.
Клен, невже засліп, відкрий прозріння,
Бачиш – у коханні є жура…
В нічку темну ангел завжди поряд -
Поруч з серцем - він трима свічу…
Над твоєю кроною є зорі,
Від кохання кожну мить тремчу…
19.07.2026 за мотивами
Фото автора - м.Миколаїв Плакуча верба на набережній річки Південний Буг
_________________________________________________________________
Історія створення вірша:
Опустила кудри, закручинилась,
Лишь тоска тревожит миг земной.
Без любимого вся жизнь-немилая,
Ива плачет горько над водой.
И звучит мольба, тоска ревущая,
В небо улетает грустный взгляд.
Охи, ахи от души зовущие -
Вперемешку с плачем невпопад.
Восклицания и песнь без силушки,
Дрожь по телу, словно в поле рожь.
От любви все слёзы в речке ивушки,
Ветви стонут, а вокруг лишь ложь.
Нет взаимности, нет понимания,
Меж ветвей сквозит холодный взгляд.
Клён, ужель ослеп, открой сознание...
Видишь, как печален мой наряд?
Ночью темной я, как ангел рядышком -
Рядом с сердцем, я не ухожу.
Над твоею кроной ненаглядною,
От любви я каждый миг дрожу.
11.06.2010 нов.ред. 09.27.2015
Свідоцтво про публікацію: 0051780720260719
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
ID:
1065914
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 19.07.2026 09:38:36
© дата внесення змiн: 19.07.2026 09:38:36
автор: Тетяна Іванова - Юртина
Вкажіть причину вашої скарги
|
