Безмовні круки падають долів,
лишаються між вітами зигзаги,
де літо припадає до землі
від спраги.
Нема дощів - отих, що не за мус.
Веселок ява стерлася між хмари.
І з неба - трус, укотре згубний трус!
До кари!
Твої чекання лагідних погод,
однак, не вперше зазнають невдачі.
Снарядами поораний город -
незрячий...
І чорні крила на цупких дротах,
немов неподоланна суть безради -
що вижити не може навіть птах
без правди!
15.07.26 р.
