|
Ступало літо по розпеченій землі,
Босоніж, крок за кроком ледь робило…
Ступало там, де не курличуть журавлі,
Лиш дим та попіл, де - війни горнило…
Йшло степом, де колись гойдалась ковила
Під подих вітру хвилями, мов море…
Та щезла вся ота краса, мов й не була,
Лише імла укрила все довкола…
Зайшло тихенько у розтерзане село,
Яке колись все квітами буяло…
Жахнулось вмить: невже отут життя було?..
Колись було... І враз його не стало...
Кругом одні руїни від людських хатин,
В яких дитячий сміх лунав недавно...
Здалось, що час тут зупинив свій швидкоплин,
Немов стоп-кадр кіно жахів фінальний…
Звернуло літо стежкою у зелен гай,
Натомість лиш пустелю там зустріло...
Лиш ями-вирви від снарядів, де не глянь,
Тут зникло все ущент, усе згоріло…
Спинило літо свої кроки: вже не йде,
Куди ж бо йти? Навіщо? Що ж робити?..
Несло красу з собою в край цей, та уже
Нема для кого все це вже дарити...
Ступало літо по розпеченій землі,
Босоніж, крок за кроком ледь робило…
Здалось йому на мить, що ніби це у сні
Наснилось все, примарилось безсило...
Анатолій Розумний
Вірші з польового блокноту
17.07.2026
ID:
1065823
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 17.07.2026 17:55:38
© дата внесення змiн: 17.07.2026 17:55:38
автор: Анатолій Розумний
Вкажіть причину вашої скарги
|
