сповідь
Оголена сповідь втекла від палкої душі,
У луках незвіданих волі ковтком смакувала
Й кружляла спʼяніла. Зірок споглядала чимало
Яскравих, гаряче-блакитних. Забувши про ШІ,
Наймення свої всім стожарам вона дарувала,
Допоки на спомин зліталися мари усі.
«Колись відгуде!»- бубонить від зневіри душа.
«Ця сповідь-біглянка остання!»
Невже то в останнє?
Ярило, мов кінь норовливий, голопить зі стайні.
Ще дихаєш Земле? Хто дасть за життя хоч гроша?
Без хвиль, без вітрів, без спокус. У спокуті (на крайнє)
Із ШІ алгоритм нам дозволить дістатись до ША*
Обʼєктом без назви, кодованим згустком в журбі,
Що в черзі на сповідь шукає спасіння собі.
16.05.2026
Мара Рута
*- Штучний Абсолют
