|
Розцвіли незабудки в саду,
В них я бачу блакитнії очі.
Погляд радість несе, я іду
Знов на зустріч до тебе в рядочках.
Червоніє у серці пожар,
Окрилена в коханні є мрія.
Ти для мене – юнак - суперстар,
Як раніше у спорті надія...
У чудовім цвітінні є шик,
Що зворушує душу букетом.
Не дарма у житті ти спішив,
Проявив себе мудрим поетом…
І навіщо складаю цей вірш? -
Та для того, щоб щиреє слово –
Ти почув, у зізнанні цю вість…
І не хмурив вимогливо брови…
16.07.2026 за мотивами
Фото автора - Незабудки в моєму саду.
Ця ніжно-блакитна квітка символізує вірність, щирість та пам'ять.
Її народна назва — люби-мене-не-покинь.
PS - у вірша мова йде про платонічне кохання до поета спортсмена, який декілька років стежив за моєю творчістю,
а його вірші мені були близькі по духу. Це лише пам`ять про поета, якого вже немає...
________________________________________________________
Історія створення вірша:
Расцвели незабудки в саду,
В них я вижу бездонные очи –
Взгляд принесший мне радость, иду
Я на встречу к тебе – между строчек.
Полыхает в сердечке пожар –
От любви окрылённой мечтою.
Для меня, ты – юнец, ты не стар…
Ты, как прежде спортивен и строен!
В этом чудном цветении шик,
Умиляет душевным рассветом…
Ты в судьбе – не напрасно возник,
И явил себя мудрым поэтом…
Для чего я пишу этот стих? –
Для того, чтобы искренность слова –
Ты услышал, в признание вник…
И не хмурил критически брови…..
09.06.2015
Свідоцтво про публікацію: 0051759720260716
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
ID:
1065748
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 16.07.2026 09:57:12
© дата внесення змiн: 16.07.2026 14:09:45
автор: Тетяна Іванова - Юртина
Вкажіть причину вашої скарги
|
