Цей тихий вечір, Божа благодать,
Вже й вітерець затих у верболозах.
Найперші зорі в небі миготять,
Немов чиїсь невиплакані сльози.
Спинися мить, я так тебе люблю!
Короткий подих літньої розради.
Траву м'яку під ноги простелю,
Ще крок зроблю, і вся печаль позаду.
Нема стежок, та я іду туди
Куди веде мене моя дорога.
Де в дзеркало вечірньої води
Вдивляються небесні очі Бога...
