Не вечно грозный гром гремит над миром,
Не вечно буря властвует в морях;
И солнце вновь восходит над эфиром,
Рассеяв сумрак в пламенных лучах.
Ты говоришь: «Вражда всему причина,
И где она — там миру места нет».
Да, страшен гнев, когда слепа кручина,
Когда во тьме теряет разум свет.
Но Божий Свет, что свыше нам сиял.
Он не мерцает пламенем мгновенным,
Не угасает в бурях бытия.
Он был до звёзд, и будет неизменным,
Пока живёт в творении Земля.
Не силой рук, не яростью сражений
Возводится величие веков;
Но чистотой возвышенных стремлений
И милостью, даруемой без слов.
О человек! Средь праха и величья,
Средь суеты, сомнений и тревог
Не потеряй небесного обличья,
Которое в тебя вложил Сам Бог.
Пускай гордыня требует поклона,
Пускай соблазны застилают взор, —
Есть выше всех земных корон и трона
Небесный, вечный, праведный Собор.
Від весни до весни
Від весни до весни,
Або агнці..
агнці ми.
Багаті виїхали,
Заможні там і жили.
Розумних - вбили.
Мудрих, відданих і не було.
ПОрожнєє місто,
путе село.
Буряни.
І на межі.
Ми - на межі.
В голові бардак
повний,
На язиці те, що не перетравлено.
Те, що вітає в егрегорному ефірі.
Совість вітром здуло.
Пузо, о таки так
Пузо у кожного вздулось.
Мрійники.. ще живі та вже ...покійники.
Жорстко.
Жорстоко.
А наче з нами не так.
Митарства при житті
Для нас "партнери" влаштували.
Щоб ми в цьому ... багні застряли,
Щоби ми одне одного
Та повбивали.
Накал...
Межа...
Дрежить земля.
І вивозять.
Кажуть війна.
То біженців в загони,
А їх добро вивозять.
А воно їхнє?
Чи їхнім було.
Певно ні.
Тут зло проросло.
Навіть не буряни.
Ми тії буряни.
Нас вирають.
Нас під корінь.
Божий гнів?
Бісів промисл.
Тут служать
службу Сатані
Слуги Його.
Тут алтар Зла.
З зірки знову зробили козла.
Копита, роги.
Ну, все як має бути.
Суд вершать.
За свої ж гріхи.
Про кількість жертв
ЗАБОРОНЕНО навіть подати
Заупокій, поіменно міліони згадати.
Меморіал один на всіх
І на болоті, щоб муки тривали вічно.
І увірювали в перемогу.
Яка перемога.
Зло панувало.
Зло панує.
Зло панувати буде.
Тут жити не давали,
Не дають і не дадуть.
Експлуатують.
Ви не раби?
Не ви кріпосні?
Агнці!
А все чому?
Стадо покірне.
Над стадом пастухи.
І вовка показали.
Загнали, залякали,
Відібрали, остригли
І ... дякують
Хазяїну з рогами
За бумажки з його слідами,
кровавими слідами.
То вірите ви в що?
В те, що буде вічно правити Зло.
І це зло від Бога?
Ви хоч одному чорту роги чи копита
укоротили?
Ви ж цим чортам споконвічно служили.
Краще стало?
Вільні?
Від життя.
Від вланості.
Від прав.
У вас є права?
Обовязки, рахунки, борги.
То хто ж ви?
Дожили до ...
Щоб бачити все це.
І дякуєте кому за це?
* Може пора перестати радуватись горю, які завдали ворогові.
Може пора клепку мати. Пора давно перстати убивати таких як ви двуногих.
Хто вас ворогами зробив?
Ми всі були різними, ми всі є різними, ми в одній окремо взятій країні хочемо різного, навіть протилежного, та це не привід одне одного вбивати чи назавати ворогом,
чи змушувати стати по вашому образу чи подобі ви грішні, ви не боги.
Істина в тому, що ми повинні жити всі, находити компроміс, поважати права навіть тих кого вважаємо ворогом і робити добро, віддавати, ділитись а не відбирати ресурси, блага, життя.
І вважати себе правим.
Праведний і правий лише один Бог.
А ви в божків видуманих вірите, а не в Бога.
Ви навіть мову Бога занедбали, наплодили своїх черт і рез, своєї бісової граматики і мало того, а всім насильно навязуєте, пропагуєте те, що чужде їм по їх природі.
Бо всі ми люди.
Всі гідні.
Всі неповторні.
Але наші права закінчуються у носа іншої людини і ніхто не дав нам права не те, що вбивати її за це, а навіть принижувати чи погрожувати.
Ось в цьому й біда сучасної людини.
На себе за багато бере. Гординя!
Гординю пропагують.
Мертвих возвеличують.
А кому потрібен культ мертвяків?
Ми живі.
Ми неповторні.
Таких як ми ніколи не було й не буде.
А ні всіх під одну гребінку.
Всіх у одну камеру.
А потім всіх одним махом до стінки.
Бо хто має вас утримувати таких.
Що стало з сіл.
Що стало з міст.
А в умах війна до перемоги.
Віра в правоту "свою".
Та пропогадна цю правоту вам в голови вложила.
Те, що ви одне одному день у день переповідомляєте.
Це ви за мир так милитесь.
Це ви перед Богом за гріхи каєтесь?
Та ні ви бачите лишень когось.
Кацапа, сусіда, мертвого пі..ра.
То що в ваших головах?
Сміття.
Ефір до того заруднено,
що той хто вдихе оце багно - теж стає хворим, навіть наркотиків не потрібно, чайком не треба споювати уже з травками, уже все так як вони хотіли.
А вони?
Вони спостерігають.
Насичуються.
Це саме те, чого вони прагнули.
Живий розум
Давним давно...
Коли не було мавп,
Не те, що людей.
Була у Всесвіті Єдина екосистема.
І ніхто не називав її Богом.
Бо вона сама себе підтримувала
Так довго, що цього уже ніхто не памятав,
Лише відчував себе частиною чогось грандіознішого
Заради чого й померти не страшно,
А навпаки - то є велика честь.
Саме так воно і було.
Поки заздрість того, що було
Поза межами цього всесвіту
Настільки не розрослась,
Що воно вирішило проникнути
Та захопити цей Всесвіт
І володарювати в ньому.
А це заборонено Архітектором,
Тому воно породило слуг,
А ті за образом і подобою мешканців екосистеми
Породили аватарів
І ці паразити і є люди.
Ніяка не людина розумна,
Як вважали мешканці екосистеми,
Ніякий санітар "лісу"
Це - Хижак.
Який захопив все що лише міг,
А те, що не зміг захопити - знищив.
ПАРАЗИТ.
І якщо ви думаєте, що ви не такі -
Ви сильно помиляєтесь.
ПАРАЗИТИЗМ у вас в крові,
У вас в голові.
>>> Часто пишуть ПРОДОВЖЕННЯ Буде та чи потрібно теє продовження, навіть у фільмі "Аватар" минуле цієї сутності настільки приховали та завуаліювали, що воно змінилось до невпізнанного і щоб істину не зрозуміли хепіенд намалювали, а нікого, наголошую ніколи хепіенду не було - ПОТОП, землетру лава і втакій послідовності завжди.
Кінець один і той самий.
Але знов і знов сюди підселяють цих паразитів і сценарій повторюють уже з новими акторами.
Та коли швидко перемотувати плівку хто це все та помітить.
Не встигла людина змужніти її насильно заставляють помирати.
І саме страшно, що всі вважають, що то ворог прийшов.
Та ні Паразити тут поселились ще до вас і вони у ваших головах.
А ви можете перемогти ворога в собі?
Ви навіть не розумієте, що саме ви і є ворог в цій екосистемі.
І ви знищите ворога?
Ні?
Та ви постіно ведете війну з собою. З усім живим, що вас оточує.
І навіть цього не розумієте.
Ви похдаєте рослини, тварини, собі подібних.
То хто ви є?
Вище БЛаГо
Хо ви є.
Хто?
Саме Хо ви і є.
І ваше благо таке ж.
Стерелізуй кішку!
Прошу!
Вимагаю!
Будь людиною, стерелізуй кішку.
Чого вона має страждати.
І знаєте, що цій дамі,
Що мені це сказала
Хотілось відповісти:
- Це тебе потрібно стерелізувати,
А точніше маму твою потрібно було !
Ви знаєте скільки в кішці любові?
Та вам і не снилось.
Материнської любові.
Ви у неї любити б повчились.
Ви б у кішок жити навчились.
Та ні.
Ви вирішили вам Богом дано право -
Знищити всі покоління і всі девять життів кішки.
То ви люди, так ви люди,
Ви не кішки, ви нижчі істоти.
І мене не дивує, що йде війна.
Стояв монумент "РОД И на МАТЬ".
Ви його возвели, не москалі.
І не москалі, а ви його...
Та ви й не зрозумієте,
Вам так сказали,
Що так краще.
Символіку взяли й підмінили.
Ви ні в попередній ні в цій
Ніколи й не розумілись.
В ж не масони.
Точно як і з кішкою.
Бо до кішки вам ще дуже далеко.
Вона любить, а ви - ні.
Те, що ви називаєте любовю
Нею ніколи не було
І бути не може просто.
ID:
1065688
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.07.2026 08:02:10
© дата внесення змiн: 15.07.2026 10:49:13
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
