Вогнем потрощені мости,
Куди ти лізеш по руїнах,
Немає віри і любові,
А ти надію стережеш.
Розбите серце не заклеїш,
Не спиниш ненависть і злобу,
Бо тільки трусишся і плачеш,
Прозріти гордість не дає,
Сміливим вириті могили.
Не скигли совісті немає,
Душа осліпла в боротьбі,
Глуха до криків і зітхань,
Війна століття роз'їдає.
Куди не кинешся канава,
Господь застрягнув у пітьмі,
Де хижий звір поживу рве,
Там смерть жниву завжди збирає,
Сльозами зірвані навік,
Обличчя люті і проклять,
У мертвій прірві догниває.
