У Вроцлаві дерева в листя липке,
Новонароджене прибрались навесні.
„Ви біженці?“ — питає в них Пилипко.
„Ви теж, як я, тікали від війни?“ —
До стовбура торкнеться у тривозі.
І раптом рученята захова,
Та падає у рвинку при дорозі…
Аж парк заклякне! Й мати ледь жива…
Цей хлопчик більше ні з ким не розмовляє вже майже місяць…
Тільки до древ питання має…
Чи вербою я є?
«Побʼєш?» — підбіг до мене і завмер...
Мов липким листям хочеться вчіпитись,
В оцю надію крихітну мені!
Як сили і здоровʼя дати дітям?
Ще й шанс здолати наслідки війни…
10.04.2022 р.
Вроцлав
Мара Рута
Ні, цю війну не обирали ми,
Та з честю пройдем крізь біду!
І, знівечену ритуалами,
Відновим віру ту святу,
Що потерпає в біснодушії…
Повір, так було не завжди!
Все буде — Україна! Мусимо…
Звільнений край свій від орди!
Вроцлав
10.04.2022
