Проміння сонця фарбувало церкву,
Проміння сонця золотило хрест,
Проміння сонця вівтаря торкалось,
Коли вітав отець: "Христос Воскрес!"
Проміння сонця милувало свічі,
Та золотіло відблиском ікон,
І в храмі світла стало більше вдвічі,
Коли сягав хмарин церковний дзвон.
І сяяли серця сонцепромінно,
І на обличчях в ранішній росі
Всміхалася пречисто і дитинно
Безмежна вдячність у своїй красі...
