|
Життя, присядь зі мною, тут біля води,
Дивись, як сонця полум'я згасає.
Ми стільки літ з тобою пліч-о-пліч ішли,
І кожен крок твій серце пам'ятає.
Кидало ти мене у дим і у вогонь,
Несло стрімкою, дикою рікою,
Але сьогодні з твоїх втомлених долонь
Я п'ю цей спокій як душевну зброю.
Уже не та жага, і стих шалений біг,
І попіл сизий ген над годовою
Я кожен іспит твій у пам'яті зберіг
Щоб стати, врешті решт, самим собою.
Життя шепнуло стиха ніжно мені так:
«Я вчило так, бо я тебе любило.
Щоб цінував ти кожну божу мить, відтак,
Відчув ти в чому суть моя і сила».
І ось тепер, пройшовши стільки усього,
Ясним стає фінал мого сюжету:
Немає в світі більш ціннішого того,
А ніж життя, що рухає планету.
5.07.2027
ID:
1065550
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.07.2026 18:28:40
© дата внесення змiн: 14.07.2026 22:55:39
автор: AKM
Вкажіть причину вашої скарги
|
