Я так хотіла б доторкнутись до руки,
Твоєї, рідної, швиденько, спеціально й мимоволі,
Щоб подивитись чи не зникнеш раптом ти,
Й чи це реальне все, що відбувається із нами й чи це справді наша доля?
Я так хотіла би ще посмішку зловить, згадать, відчуть іі і упізнати,
І назавжди ту посмішку в душі лишить, відверту, щиру, й від якої я не зможу вже встояти!
Я подих твій хотіла би вловить, який від радості з‘являється та звик зникати,
Коли ти випускаєш себе, справжнього, на мить, яка розтягується в часіі і її не стерти і не приховати.
Коли ти бачиш мене, я хотіла би тебе почуть, коли душа тебе для мене просто навстіж буде відкривати.
І просто увійти, відчути і закарбувати цю прекрасну мить, на все життя, що перед нами всі дороги з тої миті буде разом відкривати!
ID:
1065544
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.07.2026 17:50:42
© дата внесення змiн: 12.07.2026 18:46:01
автор: Irusia
Вкажіть причину вашої скарги
|
