На перехресті вітрів
Я затамовую подих.
І доторкаюсь зорі
Всім перехожим на подив.
В мріях лечу до небес,
Сонця торкаюся краєм.
Вже лід недовіри скрес -
Правда все перемагає.
Знайдена із небуття,
Із ланцюгів недовіри.
Бо злісно її долав
Рик правдоїдного звіра.
Душу навпіл розривав.
Совість карав виною.
Та правда жива. Жива!
Дзвінко бринить струною.
На перехресті вітрів
В небо здіймусь буревієм.
І доторкнусь до зорі,
Небу довірю мрію.
