Зовсім різні шляхи,
Не знайти нам перетинів.
Ніби з власної волі,
Справді — долею сплетено
Ці думки! Мов птахи,
Знов зібралися в ирій.
Тільки біди й гріхи
То не чують й не вірять.
На півслові обрив
За пів крока до прірви.
Це буденності вир —
З серця людяність вирви!
Шепче спрагла земля
(Чи то в тріщинах губи):
«Відпочинь! — йшов здаля…»
Хай вже буде, як буде!
Мара Рута
2025
