Кричала тиша у порожній хаті,
Бо не ступав давно ніхто на цей поріг.
Лиш стали дні на спогади багаті,
Як би я поруч із тобою стати зміг.
Усе навколо дихає тобою —
Болить-горить вогнем, і палить душу знов.
Бо кожен погляд в небо із журбою,
У кожнім вдиху — зранена любов.
Життя тримає біль цей неминучий,
Але надія в серці віру не здає:
Там, де розлуки час такий пекучий
Уже безсилий — зустріч наша є.
