Віддав би все з душі, не просячи взамін
Собі ні крихти слави, навіть розуміння,
Та цей несправжній світ, живе мов уві сні,
На жаль, у ньому нині, править божевілля.
Життя міняючи на штучність соцмереж,
Прикривши щирість й правду модою прогресу,
Не бачить люд сліпий реально вже тих меж,
Де прикидатися, весь час, немає сенсу.
Нам в тіло, наче чіп, вшивають відчуття,
І кожну ніч та день запрошують завзято,
Не бути вже собою, впасти в забуття,
Самим собі створивши віртуальне свято.
І ось, вже штучний розум творить тут і там,
Новий портрет красивий Доріана Грея,
Який показує фальшиву сутність нам,
Де чоловік король, а жінка завжди фея.
В казковім просторі бездушних вітрин ШІ,
Нам залишатися так зручно не собою,
Допоки смерть реальна, якось уві сні,
Всіх не примирить вмить безжальною косою…
Хай скроні в сивий колір вже фарбує час,
А моя мудрість десь за горами блукає,
Все ж не осуджую нікого друзі з вас…
Бо, де та правда, де брехня, один Бог знає.
ID:
1065437
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.07.2026 18:47:53
© дата внесення змiн: 10.07.2026 18:47:53
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
