ГАСНУТЬ СВІЧІ
Знов палає рідний край,
Дим ховає обрій.
Хто ж відкрив оцей розмай?
Хто ж бо, люди добрі?
Знов біда прийшла до нас,
Ніч не відступає,
Свічі ще гасить не час -
Смерть нас виглядає.
Не дають свічкам горіть,
Ворог смерть нам сіє,
Хоч усі ми хочем жить -
Ворог вбить воліє.
Гаснуть свічі у домах,
Де сміялись діти...
Сльози, біль, і розпач, й страх...
Всі ми хочем жити!
Гаснуть свічі не в руках,
А й в житті єдинім.
Зате в світових очах
Вбивці є невинні.
Хто дозволив смерть нести
У колиски й школи?
Хто навчив її цвісти
Попелом довкола?
Гаснуть свічі у домах,
Де чекали ранку,
Гаснуть свічі у серцях
Та й без перестанку.
Ну, а світ знов за своє -
Докази збирає,
Оркам цим добро дає,
Ну а той - вбиває.
09.07.2026 р.
©️Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
ID:
1065410
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 10.07.2026 09:15:02
© дата внесення змiн: 10.07.2026 09:15:02
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
