НЕ РЯТУЄ ВЖЕ ПІДВАЛ
Пекло, людоньки, у нас,
Ми в страху й молитві,
Свічі ще гасить не час,
Ми зі смертю в битві.
Ворог знову б'є у дім,
Нищить без вагання,
Попіл стелиться і дим,
Чути скрізь ридання.
Б'є безжально по життю,
По дитячім ліжку,
Сіє морок й гіркоту,
Кров і слізну річку.
Не рятує вже підвал,
Ані мур бетонний,
І стається стін обвал,
Насип кількатонний.
Мати тулить немовля,
Серце завмирає,
Бо ракета москаля
Свічку задуває.
Світ же дивиться здаля,
Мов не бачить горя...
Чом людське життя щодня
Забира недоля?
09.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
ID:
1065400
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 10.07.2026 00:24:29
© дата внесення змiн: 10.07.2026 00:24:29
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
