Вона і він - дві долі, дві душі, дві музи,
Одне для одного - назавжди, на без ліку нескінчені дні.
Сьогодні, тут, у цьому світі чи за межами його - у вічному союзі
Биття сердець двох, двох вібрацій, двох галактик, двох тілесних чи небесних двох світів.
Тривожу я себе й тебе тривожу,
Тремчу від почуттів, які переливаються за край.
Й боюся, рівновагу вже нерівну не вивожу,
Й ваги чи щось всередині зламаються: ти просто зрозумій це й знай.
Закриті двері можуть відчинитись,
Але від стуку в них, від імпульсу, бажання й сили волі їх
відкрить.
А можуть просто десь подітись й більш ніколи не з'явитись,
І не найдемо ми своїх дверей, хоч і пройдемо вздовж і впоперек ми цілий світ.
Є час, який дарує саме небо,
Й можливості, які не можна ні купити, ні продать.
І докоряти чи хвалити за учасні дії можна лише себе,
Бо щастя - невловиме й щось безцінне, й його можна лише в певний час в життя впустить чи упіймать.
ID:
1065335
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.07.2026 19:58:19
© дата внесення змiн: 08.07.2026 20:01:27
автор: Irusia
Вкажіть причину вашої скарги
|
