Над золотим пісочком став,
Бабок застільних викрутаси,
Як сальдо таємничих пасів,
Що за лаштунками вистав.
В зіницях чорних став гірчить
І сонць у небі ніби троє -
Не зваблюй видиме героєм,
Нехай його п’ятою мчить!
Хапай її , яка вже є!
Вже досить в темних водах квакать,
Пісок змокрілий лаптем лапать,
Допоки час ту воду п’є!
Та хвилям хвилі не піймать
Очам приреченності світу,
Де серп-коса завжди привітна
В обіймах західного дня…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=ACNj3L2bzV8
