РОЗТЕРЗАНЕ ВИШНЕВЕ
Ось це - не Маріуполь, не Бахмут,
Це поруч... поруч з серцем України,
Відбувся тут страшний приліт-салют
Й перетворив Вишневе у руїни.
Де вчора сміх лунав між яворів,
Сьогодні дим закрив людські простори,
І плач, і стогін між руїн дворів,
Бо й тут спіткало невимовне горе.
Завмерло місто в попелі й золі,
Здригались стіни від ударів лютих,
І гасли сві́чі на свої́й землі́,
Убивця сіяв смерть між незабутих.
Розбиті долі, що вкривались склом,
Немов життя порізане навіки,
І кожен крок над випаленим тлом
Відлунює у розпачі і крику.
Не храм упав – людська душа жива
Під тягарем жахливої руїни,
Бо ворог знов безжально убивав
Життя, що поруч з серцем України.
Під плитами мовчать чиїсь батьки,
Чиїсь сини, дружини і кохані,
І вже тепло і погляду, й руки
Не обійму́ть дітей свої́х востаннє.
Не стало дому — знищено життя,
Лиш чорний попіл стелиться під но́ги.
І небо стало свідком небуття,
Де смерть прийшла з ворожої дороги.
Палають сві́чі... Та не на столах —
У пам'яті, що крається до болю.
Орда їх загасила у дворах,
Заливши у Вишневому все кров'ю.
І досі вітер носить чорний чад,
Де тиша вже страшніша за гармати.
Вишневе стало болем і стократ
Прокляттям тим, хто звик людей вбивати.
08.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID:
1065310
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 08.07.2026 08:24:46
© дата внесення змiн: 08.07.2026 08:24:46
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
