Метнулась іскра, спалахнув вогонь,
І світло згасло в промені хвилини.
Два полюси зійшлися в мить єдину,
Звільнивши струм із мідних оболонь.
Ударив струм у скромну глиб долонь,
Перетворивши тишу на руїни.
Метнулась іскра, спалахнув вогонь,
І світло згасло в промені хвилини.
Дроти розпались, як лунав прокльон.
Розплавивсь опір, в серці тихо згинув.
Так гаснуть сині зорі на вершині,
Коли бракує захисту закон.
Метнулась іскра,спалахнув вогонь.
твір поєднує в собі інтимну лірику кохання та яскраві фізичні метафори (коротке замикання, струм, опір, полюси). Окрім глибокого емоційного змісту, текст має чітку та витончену класичну структуру.
Вогонь, як і вода, може бути благодатним чи руйнівним. Все залежить з чиїх рук чи серця, з чиїх він думок чи побажань. Я за благодатний! Хай зігріває, додає сили, наповнює любов'ю кожного.
Чудовий філософський вірш. Маленька іскорка може розпалити великий вогонь. Та через хвилину настане темрява, якщо вогонь не зберегти..
Гарні у вас твори. Світлано, майстерно пишете. :