Фантик зворотнього, згорнутий примхою часу,
Вовчого сліду рясніє горохом в поснуле,
Кожної миті, щораз поринаючи в саван,
Шепіт хтонічний рятує забуте минуле.
Вийди на шлях не засмученим в хутрі із фугу
В напівчоботях, що вказують шлях до останку,
Не віднімай від грудей гостру косу-півзігнуту руку-
Міцно тримай доленосне в пітьмі за горлянку.
Майже побічно, солодший за дотик до вуха
Хвостика котика, в сяйві крихких діамантів,
Рухайся повз аби личити запитам духу,
Лихо лякаючи врешті під блиск транспарантів…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=lbf_P1RdNMA&list=RDGMEMJQXQAmqrnmK1SEjY_rKBGAVMeHbtg-Rd89g&index=42
