Шляхи ведуть по світі без упину,
Вони біжать, а я собі іду.
Шукаю ту єдину, в Україну,
І знаю, вірю, що її знайду.
Складу тягар життєвий край дороги,
Нап'юсь води з святого джерела.
Зайду в ріку, омию душу й ноги,
Як повернусь до рідного села.
... Гойднувся час, мов гілочка вербова,
Верхівки мальв до неба дотяглись.
І щось веде мене до річки знову
Таку ж малу й щасливу, як колись.
Сховалась кладка в очереті, в лозах,
По стежці в'ються буйні спориші.
Чомусь бринять невиплакані сльози,
І тихий жаль торкається душі.
- Ти вже прийшла!- Верба зітхає ніжно,
- Де ти була? - Питається рогіз.
Шепочуть хвилі - А чому так пізно?-
А я стою, не стримуючи сліз...
