Як прощався з дівчиною,
Вчора із вечора,
Обіцяв, що повернуся,
Щоб чекала вдома.
Осідлав сивого коня,
Скочив у сідельце,
Та й поїхав в дике поле,
Лишив вдома серце.
У походах, у козацьких,
Волю здобувати,
Пірначем та самострілом
Ворога карати!
А дівчина, край віконця,
Свічечку лишала,
Та, щовечір, у молитві
Хлопця споминала.
Не страшні йому у полі
Шаблі та гармати,
Бо за волю України
Йшов орду ламати.
Козаку в далекім полі
Шабля помагала,
А дівчина чорнобрива
Вірно виглядала.
Сивий кінь, пернач та шабля,
Бій в рідному полі,
Честь козацька та звитяга
Не згинуть ніколи.
