Прийду я додому закрию двері,
У ванні змию , цей день водою.
Розіллюсь я рікою на папері,
пірну в океан муз з головою.
Не питай мене, чого ходжу сумна,
Чому в мене заплакані очі .
Розбила душу розлучниця гроза ,
Ранила моє серце жіноче .
А ще вчора,ми кохались у саду ,
була рідна душа, лиш для тебе.
Розквітала, як цвіт від слова **люблю**
Окрилена злітала у небо.
Вчора ти мене обіймав, цілував,
Казав, що** я кохана дівчина**
Наче сокіл до ясних зірок злітав
була твого серця половина.
Вдарив грім, розмила гроза дорогу,
І розлучила із тобою нас .
У моїй душі печаль і тривога,
Я хочу забути тебе, той час.
2--------------------------------
Ще вчора весна, буяла трава зелена,
А нині вже пожовтіло листя клена.
Падає листва із віт летить, летить, летить,
О скажи осене, як цю мить зупинить!
О осене, поверни, ще літечко назад!
Там де білі ночі яскравий зорепад.
Де соловей пісні про кохання співає,
Чорнобривий вечір до мене моргає.
В літнім саду достигла ягода - малина,
Цвіте наче вишня молода дівчина.
Вона закохана у молодого клена,
встеляє килим щастя трава зелена.
В травах цвітуть ромашки білі - білі
В літнім салочку достигли вишні спілі .
Тече бистра річка у даль неначе життя,
Закохана до зір злітаю в небеса.
Там соловей співає пісні про кохання,
лечу окрилена наче пташка рання.
Будемо стрічати сонечко на світанку,
ІЗ милим танцювать білий вальс до ранку.
Там в травах під вербою на березі ріки
Падають з небес на щастя ясні зірки .
ластівки під стріхою гнізда будують
Голуби у парі до півночі воркують,
Я так не хочу йти у зиму заметіль,
Де хуртовина сипле до ніг білу сіль.
Там за вікном лютує свище вітер лютий,
Холодно земля в білих снігах окута .
ID:
1064148
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.06.2026 04:39:01
© дата внесення змiн: 15.06.2026 07:12:15
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже красивий, щирий вірш, якийчіпляє за живе своєю відвертістю. 
Основне щоб весна в душі...! 
