Холодні краплі на гарячому тілі
І босі ноги по калюжах біжать.
Я відчуваю печаль неділі,
Коли думки всі в мені киплять,
Коли думки мають простір бути.
Бездумно намагаюсь щось робити,
Щоб шрами в бізі-бокси загорнути,
А потім — якось можна жити.
Але цей дощ. Пустив свої аксони.
Із краплями проколює все тіло.
Нагадує про базові канони.
Нагадує як все в мені горіло.
І я біжу, хоч в мене босі ноги.
І я кричу, хоч голос мій туман.
Дивлюся вдаль, а там нема дороги.
Але є я. І наш з життям роман.
Є я і дощ, є небо, є повітря.
Є присмак нових днів й старих пісень.
Складаю всі емоції в суцвіття.
Як добре, що ти є, недільний день.
