|
Коли прийде час, підемо з цього світу -
Там, де широке поле і вічна тишина.
За нами загомонить тихенько вітер,
Схилить голову старий дуб, квітка весняна.
Хтось згадає твоє ім*я - віддасть шану,
Хтось пройде повз тебе наче тінь - сивий туман.
Хтось засяє тобі сонячним титаном -
Покладе до твоїх ніг, троянду чи тюльпан.
Заплачуть рідні, хто був поряд вдень, вночі,
Із ким по житті йшли у світ нога у ногу.
Принесуть букет квітів, запалять свічі,
У молитві за тебе подякують Богу.
Коли прийде час, згасне сонце у вікні -
ясен день - стане наче темна ніч навіки .
злечу птахом високо у хмари сніжні,
Впаду дощем до джерела в небесні ріки.
Ну, а поки ми живемо на цій землі,
Нам треба всім у мирі жити, і творити.
Посіяти зерно на зораній ріллі,
Щоб по собі одвічну пам*ять залишити.
Хтось прийде в твій новий дім, словом згадає,
І до небес помолиться святому Богу.
Над тобою наче сонечко засяє,
Ти віддаш уклін - калиною край дороги.
2------------------------------
Я НЕ ПРОШУ МЕНЕ ЛЮБИТИ
Я не прошу мене любити,
А я не є діва до вінця .
Я хочу сонечком світити,
Повести у дорогу життя.
Я не прошу мене любити,
Я не квітка ,що цвіте в саду.
Я хочу Всесвіт нахилити,
Тим, кого я безмежно люблю.
Я не прошу мене любити,
Я не в храмі свята монашка.
Я хочу камін запалити,
Зігріти душу, коли важко.
Я не прошу мене любити,
Я не модель з журналу вояж.
Хочу море щастя розлити,
Засолодити словом із фраз.
Я не прошу мене любити,
не прошу в нікого любові.
Хочу цілющий дощ розлити,
Напоїти ружу у слові.
Я не прошу мене любити,
не цукор до чорної кави.
Я сіль землі у хліба крихти,
Зерно з колоссям золотавим.
Я не прошу мене любити,
Я не шоколад, солодкий мід.
хочу в зиму тебе зігріти ,
Залишити в твоїм серці слід.
ID:
1064093
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.06.2026 01:42:14
© дата внесення змiн: 14.06.2026 19:25:53
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
