Люди, як в небі ясні зорі
Засяють і згорають у самоті.
Немов би сонце у просторі
Зігріють , і лишають слід у душі.
Люди, як кораблі що в морі
Шукають пристань у сірім тумані.
Зорять у краї неозорі
Там, де сади цвітуть п'янкі духмяні.
А люди, як зерно у полі,
Що зростає під дощем і вітрами.
Немов пташка, що прагне волі
Утішає сумну душу піснями.
Люди наче квіти в розмаю
У кожного своя мрія у житті.
Кожна пташка до зір літає
Не кожна відкриє душу в почутті.
Люди є душею красиві
І до них хочеться серцем притулитись.
Йдуть у світ всміхнені, щасливі
В їх серця хочеться душею зігрітись.
2---------------
Є люди, які люблять купатись у славі
Думають, що вони боги на цій землі.
А до ближнього на добре слово лукаві,
Де приходять, там сонце заходить в імлі.
Є люди, які літають, як птахи до зір
А є ,які сидять наче миші в норі.
І риють ями під тобою неначе тхір,
Вони озлоблені на увесь світ - хворі.
Ті ,а чи інші люди, вчать нас просто жити ,
дивитись по новому на життя ,цей світ .
Ми родились ,щоб у руках ,цей світ творити,
Збудувати свій дім - цвісти ,як в саду квіт.
Є люди розумні , цікаві ,щирі серцем,
Надихають просто жити на цій землі.
А є ,що мають гострий язик наче з перцем ,
Завдають словом рани у твоїй душі .
Є люди, яким ти відкриваєш двері,
І впускаєш у свою душу - внутрішній світ.
Літають високо на гелікоптері,
Забруднюють пилом твій сад, раю твого цвіт.
ID:
1064090
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.06.2026 00:58:05
© дата внесення змiн: 29.06.2026 08:39:14
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
