UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Псалом 355. Відвага - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шевчук Ігор Степанович, 16.06.2026 - 14:58
"Це потрібно для того, щоб українське суспільство на масовому рівні знало всі особливості російської цивілізації, розуміло її глибинну проблематику, уміло аналізувати російський світ із його специфічною, хай і дещо патологічною, ментальністю. Ми не можемо допустити такої ситуації (в післявоєнний період, зрозуміло), коли б мільйони українців, які або зазнали впливів російської культури (як старше покоління), або цілком є наївними щодо неї (як молодь), у різних формах виявляли б якесь захоплення російською цивілізацією «через її велику самобутність» і «православну духовність» чи некритично сприймали б її нові віяння на рівні популярної, масової культури." (УЛГ, там само) Шевчук Ігор Степанович, 16.06.2026 - 14:47
"Там, наприклад, є такі «чудові» слова: «МИ, Росія, справді потрібні й неминучій для всього східного християнства, і для всієї долі майбутнього православ’я на землі, для об’єднання його… Одним словом, це страшне Східне питання (захоплення Константинополя і розгром Османської держави – О.Б.) – це ледь не вся доля наша в майбутньому. У ньому вміщені ніби всі наші задачі і, головне, єдиний вихід наш у повноту історії. У ньому й кінцеве зіткнення наше з Європою, і остаточне єднання з нею, але вже на нових, могутніх, плодотворних основах… а Константинополь повинен бути наш і хоча б тільки в наступному столітті!» (Цит. за: Достоевский Ф. Дневник писателя за 1877 год // Достоевский Ф. Полное собрание починений в тридцяти томах: Публицистика и письма. Т. 25. Ленинград: Наука. 1983. С. 74). " (УЛГ, там само) Шевчук Ігор Степанович, 16.06.2026 - 14:32
"Дещо пізніше Московія пережила одну велику ментальну травму на самому початку XVII ст., коли в країну доволі легко увійшла кілька разів польська армія і посадила на престол свого царя – спочатку Лжедмитрія І, потім – Лжедмитрія ІІ. Обидві ці історичні інтенції витворили в російській свідомості й підсвідомості глибоке почуття ненависті й противаги до Заходу, до католицизму спеціально. Ця ненависть набула в росіян ознак параноїдальності." (УЛГ) |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
